about
Покидаючи село твого прадіда ми заблукали і застряли між понеділком і середою. Спочатку ми подумали що це вівторок бо все навколо було покрите сіллю і опалим листям, але вівторки зазвичай пахнуть господарським милом і велосипедами тому ми вирішили трохи прогулятися і згодом зрозуміли що потрапили у зайвий день, який переніс нас на початок нашого знайомства. Я тоді мав кімнатку на горищі будинку, оточеного мініатюрними стадіонами пенсіонерів, а ти заходила до мене щоб з балкону пофотографувати димарі заводів на горизонті. Я ніколи не застеляв підлогу килимами тому ти сиділа на тумбочці в якій я збирав білети з різних поїздок і пила каву з синьої чашки, яку колись виліпив друг мого тата. Ми опинилися там на світанку коли в кімнаті нікого не було. В цілому будинку здається теж нікого не було. Ми не пошкодували двох годин свого часу і розіграли між собою одну з останніх наших зустрічей в цій кімнаті, а коли сусідній кіт почав ганятися по балконі за птахами ми попрощалися з цим місцем і вирушили далі.
lyrics
Знову в дім забіжу
Напоїти чорним скарбом гостю ту,
Що весну розмалює в нові кольори мені.
Розмалює мені дні.
Містом я побіжу
Щоб зустріти після втоми гостю ту,
Що мою до країв наповнить сонцем пустоту.
Так приблизно я й живу.
Знову в дім забіжу
Напоїти чорним скарбом гостю ту,
Що мою до країв наповнить сонцем пустоту.
Так приблизно я й живу.
Між двома днями іду.
Я чекаю гостю ту.
Так приблизно я й живу.
credits
from
Harvest,
track released July 20, 2019
license
all rights reserved